Такі дорослі… Такі діти…

Поделиться в Facebook Написать в Twitter
  • 21.05.2018 22:47
  • 0

Що відрізняє дорослу самодостатню людину від дитини? Як правило, дітки воліють частину відповідальності за свою реальність перекласти на батьків, заручитися підтримкою у прийнятті важливих рішень, а часом навіть перекласти вибір на когось через страх помилки або вагання. Зростити дитину, дійсно, не поле перейти. Найлегше – це нагодувати й одягнути. А от мудро підійти до процесу дорослішання своїх сина чи доньки – справа вельми складна і потребує витримки, великодушності й милосердя.

Нещодавно мені довелося стати свідком цікавих епізодів з життя незнайомих родин. Спочатку я зустріла батька і двох підлітків, які приїхали до крамниці вибирати декор для вікон своїх кімнат. Формально діти обирали наче самі, але від нищівного пресингу і я, і консультант, доволі вже доросла жіночка і, напевно, мати, аж втягнули шиї у тулуб, бо то було просто нестерпно. Тато обурювався усім – від вибору моделі до кольору і розміру, які цікавили його дітей. Спочатку я подумала, що справа у грошах. Але ні. Врешті замовлення сягнуло досить чималої суми, проте всі нюанси того замовлення були надиктовані татом. Дівчинка років 14-ти, прийшовши по римську штору блакитного відтінку, за 10 хвилин розгубилась так, що врешті цілком віддала батькові право розпорядитися дизайном своєї нової кімнати. Замість римської штори було замовлено пурпурові жалюзі незрозумілого розміру, але мова не про те. Син не витримав тиску й вискочив з крамниці, буркнувши, що йому байдуже. Мені стало боляче за дітей, але втручатися я не мала жодного права…

Трохи згодом схожу ситуацію я спостерігала на риночку. Дівчинці-випускниці батьки обирали взуття до вечірньої сукні. Сукня була насиченого червоного кольору, тому одностайним рішенням продавця й батьків стали чорні замшеві туфлі. Юнка спробувала опиратись й відстояти право на взуття бежевого кольору. Але марно. Дорослі були непохитні, вдавались до принизливих оцінок та інших маніпуляцій. Тато був весь у виразних яскравих тату. Правду кажучи, це було гарно і досить сміливо – об’ємні картини на руках і шиї. Мама, попри досить пишні форми, одягнула тісну рожеву сукню, яка люто врізалася у кожен сантиметр її тіла, доказуючи власне мені, що це впевнена у собі жінка, позбавлена комплексів. І це, безумовно – гуд. Але свою 17-літню доньку обоє батьків затисли в лещата «нам видно краще». Незабаром вони пішли з парою чорних туфель на дебелих підборах з купою намистин, які, здавалося, були нашиті на взуття в останню мить, бо дизайнер «люто психанув».

Можливо, на перший погляд обидва випадки не викличуть у вас, дорогі читачі, ані подиву, ані осуду. Адже підказка збоку та ще й від людей, які тебе люблять і хочуть для тебе найкращого, не може нашкодити. Але то тут, то там мені зустрічаються дорослі люди, які не здатні обрати між жовтим і синім, між полуницею і виноградом, між літом і зимою, між смішним і сумним. Наважусь заявити, що це - гігантський блок, який був вмурований у вільну від народження особистість. Здатність обирати, приймати рішення, помилятись, усвідомлювати помилку, осмислювати її й робити висновки – це все навички зрілої людини. Не отримавши в дитинстві права свободу вибору, права помилитися, можливості пересвідчитись, що помилки – це невід’ємна частина досвіду, людина вступатиме у доросле життя невпевнено, з острахом і недовірою. Звісно, це все коригується, але краще запобігти хворобі, аніж потім її лікувати. Думаю, було б краще, якби дівчинка пішла на випускний у зелено-коричневих в жовтий горох туфлях, і через декілька років, передивляючись свої фото, посміхнулась з тієї екстравагантності на межі фолу, але вже на той час в її шафі «мешкатиме» вишукане стильне вбрання і вона не ніяковітиме, якщо треба буде вирішити, біля якого вікна стоятиме її робочий стіл у офісі.

Комментарии:

Последние новости