Що ви наробили - у тому парку?

Поделиться в Facebook Написать в Twitter
  • 06.06.2018 22:19
  • 0

Знаєте, чому ми досі там, де ми є, і де нам не дуже «лєпота»? Я часто про це думаю. І ось яких висновків дійшла.
По-перше, ми загралися у експертів і критиків. Нам всім очевидніше, як виховувати отих галасливих «не-своїх» дітей, як робити дороги, як господарювати у парку, як керувати країною. Просто Клондайк геніїв ідей і поглядів. Але у розрізі «Вйо, до практики» переважна більшість знаючих швиденько розсипається у своїх невідкладних справах.

Ось у нас, наприклад, у під’їзді живе людина, яка мало не спалила свою квартиру і сусідні. Поки МНСники ліквідовували загрозу, усі мешканці люто обурювались, по кутках, звісно, що час писати колективну скаргу, що скільки можна, треба вжити рішучих заходів і бла-бла-бла… А потім, вже як дим розсіявся і бешкетника повезли куди треба, один з мешканців пошепки звернувся до мене: «Ну давай, ты ж у нас активная, напиши, куда нужно и кому нужно, а мы, если шо, поддержим».
Поміркована «моя-хата-скраю» та «єслішо» позиція…

Нещодавно пробігала через парк. Застала там лебедів. Ну які ж граціозні птахи! Можна годинами спостерігати за їх самодостатністю й величчю. Був би час… Вхекана від марафону по місту, вирішила я таки подивитися кіно про гидких каченят, що обернулись на красенів. Присіла поруч із жіночкою і чую:
- Не пруд, а большая лужа. Рассадник комаров и вони. И деревья все порубили. Лысый парк. А плитка? Там потрескалась, там скользкая. Деньги отмывают. Лучше бы больницы отремонтировали.

Я спочатку вирішила промовчати, але я ж не залізна, хай йому… Оберееежненько кажу:
- Ну, не все одразу. Звісно, парк дуже прорідили. Але скільки гілок дивом не гепнуло комусь на голову. Дерева були старенькі. Давно вже треба було омолодити. Прийде час і знову буде гущавина, але окультурена. Адже це парк, а не ліс і не чагарник, де скоро б вже вовки вили. А скільки сумнівних елементів ночувало у тих хащах. А ліве крило взагалі перетворилось було вже на WC…
Тітка аж скочила:
- Та шо Вы такое ото говорите! Кто там будет омолаживать?! Они себе дрова порубили для пикников и шашлыков! И магазинов своих понаставили, детям играть негде.

Я розуміла, що аргументи про зоопарк, стадіон, баскетбольний майданчик, місце, відведене для вигулу та дресирування песиків, нове освітлення, фонтан, майданчик для йоги, нові лавки, урни для сміття, приємна музика та інше – оце все зітреться в порох, бо так налаштований зір цієї пані. Діагноз окуліста – «Всьопогано!». Навряд чи ця жіночка піде до адміністрації парку з конструктивною критикою і альтернативою, розрахунками, пропозиціями й підписами хоча б 50-100 мешканців міста, які підтримують її ідею. Хіба ж їй за це платять? А от пошкандалити, а часом і поверещати про «Що робиться? Куди дивляться органи?» - це запросто, це хлібом не корми.

Чи все подобається мені в парку? Звичайно ж, ні. На колір і смак, як кажуть… Але за 18 років проживання у Мелітополі саме сьогодні парк імені …, а байдуже імені кого його називатимуть завтра, власне для мене має вигляд парку. Парку, де затишно, де хочеться відпочити, прогулятися, куди хочеться з гордістю запросити гостей з інших міст, де не страшно прогулятися з дітьми ввечері, де вперше за багато років відчуваєш, що ти вдома і що тобі хочеться долучитися до процесу покращення без піару і реклами, а просто тому, що тут ростимуть твої сини. І які б прагматичні мотиви та приховані комерційні інтереси у тому не проглядали, але, погодьтеся, він став кращим за усі свої попередні версії. Критикувати, повторюю, є що. Але, можливо, для початку варто сказати ДЯКУЮ?!
Дякую за повчальні фільми на літній естраді, за українську музику по радіо, за вуличний університет, за Ланч Фест, за вишиванкові тротуари, за парасолькове небо, за турботу про ноги любителів спорту, бо те покриття – суцільна казка!, за відсутність жахливого караоке з його «Урками-воровайками», за нові газони і клумби, за лебедів і єнотів, за те, що, врешті, робиться й кипить робота і люду того наприкінці дня – нема де вільно постояти, бо, напевно, не все так погано у нашому домі?!
А занадто проріджені дерева, не комільфошні кіоски і що там ще кому свербить – це справа нашої з Вами небайдужості і дій!

Фото Вайшавської сатири

Комментарии:

Последние новости