Навіщо в Новомиколаївці виганяли з ниви зайця

Поделиться в Facebook Написать в Twitter

І нехай вас це не дивує, тому що ніякої шкоди для косого в цьому немає, навпаки, все робиться для безпеки тварин перед сільгоспроботами. Це так в Новомиколаївці вже не першій рік фермери готуються до жнив за допомогою знавця української обрядовості Оксани Човпило.

Як це робили наші прадіди і прабабусі, пані Оксана розповіла MLTPL.City.

— Українці — хлібороби з роду-віку. З усіх плодів землі найшановнішим для них є хліб. З благоговінням та різноманітними обрядами приступають українці до сівби, до процесій на ниви на Юрія, на Трійцю, коли цвітуть злаки, до випікання хліба та різноманітного обрядового печива. Але вінцем усіх зусиль хліборобського року є жнива, — розповідає Оксана Човпило. — З давніх-давен склався в Україні комплекс обрядів початку жнив — зажинки. У перші дні липня, але неодмінно до 12 липня, дня Первоверховних Апостолів Петра і Павла, треба зжати перший (хоч один) сніп. До зажинок готувалися, як до свята, готували необхідний реманент, крутили перевесла. Напередодні зажинок «виганяли з ниви зайця»: «Ти, зайцю, і ти, перепілко, і все, що літає, бігає, повзає, забирайтеся з нашої ниви і під гостру косу не попадайтеся!».

Оксана Човпило

Вставши до схід сонця, родина, вбрана у святковий одяг, вирушала у поле. У цей день ніхто не мав права сваритися, лаятися та згадувати лихе чи сумне.

Прийшовши на поле, господиня стелила на землі скатертину і ставила на неї: хліб, сіль, свячену воду та вершечок свяченої паски, який зберігався за образами. Потім ішла перевірити, чи цілі «закрутки» на кутах поля, які вона потай зав’язала напередодні.

Усі ставали обличчям на схід, чоловіки скидали шапки, жінки схилялися у поклоні і господар виголошував молитву: «Сонце праведне, святі Петре і Юрію! Ви помогли у ласці Божій зростити цей хліб, то поможіть внести його до наших рук. Покотися, святий хлібець, у наші стодоли, від стодоли до комори, від комори до столу. А ви, хмари дощові, громи-блискавиці і ти, граде б’ючий, обходьте стороною нашу ниву та збіжжя і до нас не наближайтесь».

Благослови, Боже, щасливо початиФото з архіву Оксани Човпило
Благослови, Боже, щасливо початиФото з архіву Оксани Човпило
Благослови, Боже, щасливо початиФото з архіву Оксани Човпило
 

Потім господар зривав три колоски, поливав їх свяченою водою і кропив ниву зі словами: «Хай освятиться лан цей та збіжжя та відверне Господь від них бурі і зливи, град і громовицю!». Тоді господиня теж виголошувала молитву: «Святі наші душечки-отці зберегли з волі Божої наші поля. Хай негода їх обминає та йде на ліси і болота, а нам не буде голодної кари».

Відтак усі сідали навколо скатертини і, помовчавши хвилину, ставали до роботи. Їсти нічого не дозволялося. Усі хрестилися з поклоном, а господар казав: «Благослови, Боже, щасливо почати!».

Господар і найстаріша жінка жали по жмені колосся і клали на стерні навхрест, утворивши зажинковий хрест — символ жнив. Тепер господиня й усі жали по одному снопу, прикрашали їх квітами і встановлювали на стерні колоссям до сонця, утворивши коло. Склавши у ньому ще один зажинковий хрест, переносили туди і скатертину.

Сідали, дорослі пили по одній чарці, згадуючи тих, хто не дожив до цих жнив. У цей день у полі вже нічого не робили. Снопи забирали додому. Сніп господині — дідух, якого зберігали до Різдва і встановлювали на покуті поряд з кутею та узваром. Зерно зі снопа господаря буде освячене навесні і додане до посівного зерна. Хлопці намолотять зі своїх снопів та посіватимуть на Святого Василя. Зерно зі снопів дівчат піде у їхні весільні короваї.

Благослови, Боже, щасливо початиФото з архіву Оксани Човпило
Благослови, Боже, щасливо початиФото з архіву Оксани Човпило
 

За звичаєм зажинки починали у легкі, так звані «жіночі» дні: середу, п’ятницю чи суботу. Краще, коли на повний Місяць. Серп після зажинок залишали у полі «на добрий початок».

З часом, доповнившись християнським змістом, українські хліборобські та інші обряди набули довершеної форми. Перед початком жнив ішли хресним ходом у поле. Тут священик правив Службу Божу, виголошуючи подячні молитви та просячи Господнього благословення на жнива, кропив ниви свяченою водою та благословляв хліборобів, які з піднесенням та душевним трепетом приступали до збирання хліба — мети і результату своєї праці. Вдалий початок дає вдале продовження та щасливе завершення.

Мені здається, що ті господарі, які запросили мене цього року на зажинки, з усією серйозністю ставляться до цього обряду.

 

Комментарии:

Последние новости