Вже більше семи років Світлана Осипова займається улюбленою справою - вишиває картини бісером. Мешкає 29-річна рукодільниця у селі Новомиколаївка разом зі своїм обранцем. Щодня Світлана виділяє щонайменше дві години для своєї творчості.
Щодня Світлана виділяє щонайменше дві години для своєї творчості
А починалося все так. 16 грудня 2012 року Світлана, тоді ще студентка, захотіла вишивати картини бісером. Вона пішла до магазину, купила все необхідне і взялася за справу. Першою роботою була ікона «Невичерпна Чаша», над якою вона працювала близько двох місяців.
- Так, не завжди виходило добре, доводилось розплітати ікону декілька разів, - розповідає майстриня. - Бісеровишивання - це неймовірно тонка і копітка праця. Якщо бісеринка не так ляже, і цей дефект не виправити - далі картина буде не акуратно вишита.
Наразі Світлана виконує роботу на замовлення під назвою «Герб України». Окрім цієї картини, періодично береться і за іншу, для себе, на якій зображено два вовки у зимовому лісі. Мріє розмістити її у своєму будинку: картина габаритна, з повною зашивкою, часу для неї потрібного багато.
Знайомі залюбки замовляють собі індивідуальні роботи, особливо на свята. Великодня серветка
Рукоділля Світлани подобається багатьом людям, тому вони залюбки замовляють собі індивідуальні роботи, особливо на свята. На Великдень, наприклад, вона вишиває святкові рушнички і серветки з образами янголів, святим хлібом (паскою) і крашанками. Але цьогоріч продажі значно впали у зв’язку з фінансовими проблемами у багатьох людей.
За сім років Світлана вишила близько 50 картин та ікон. За часом виконання роботи кожна картина індивідуальна, різного розміру, з частковою і повною зашивкою. Рамки для виробів купує на замовлення, а для захисту робіт підбирає спеціальне надпрозоре антивідблискове скло.
Діти-ангели
В своєму будинку дівчина облаштувала кімнату для роботи так, аби все було під рукою, а головне, щоб світло було м’яке і бісер не відблискував. На полотно, в середньому, іде тисяча бісеринок одного кольору. Наприклад, на картині з трояндами є більше п’яти схожих між собою відтінків рожевого, тому світло - важливий нюанс у бісеровишиванні. Майстриня купує готові комплекти з полотном та інструкцією, на якій детально розписано, скільки і яких кольорів бісеру потрібно придбати.
Нещодавно Світлана випадково познайомилася з Оксаною Човпило – членом Мелітопольського товариства майстрів декоративно-прикладного мистецтва «Надія». Пані Оксана їхала з церковної служби, що проводилась у Новомиколаївці. Світлана, яка везла декілька своїх робіт до Мелітополя, сиділа неподалік. Розгледівши талановито виконані картини, Оксана вирішила запросити молоду майстриню на святковий ярмарок до Дня Незалежності України, аби ці роботи побачили якнайбільше людей. І вже 24 серпня 2020 року Світлана презентувала картини разом із спілкою «Надія» на ярмарку в мелітопольському парку імені Горького.
Ця подія була поштовхом для нових починань. Як каже майстриня: «Можливо, якби не зустріч з Оксаною Човпило, мої роботи і досі висіли б у батьківському домі на стіні і ніхто б не знав, чим я займаюся».
В кожній картині пані Світлана знаходить свій особистий сенс: картина з немовлятами асоціюється з сім’ями, які довго хочуть дитину, але з певних причин у них не виходить, тому така картина обов’язково допоможе отримати бажану дитинку; сільський будинок асоціюється з її рідним, батьківським домом, який дав їй наснагу у майбутніх досягненнях; картина з трояндами - з усіма квітами, з красою і жіночим початком; пара павичів – з коханням і вірністю.
- Біля батьків було легше, - згадує Світлана, – бо мала можливість більше займатися своєю справою, а зараз є домашні обов’язки, які самі себе не зроблять.
В неділю жінка намагається не вишивати, особливо ікони, а якщо й так, то після ранкової служби у церкві.
Все більше людей в захопленні від творчості Світлани серйозно, і це додає їй натхнення, веде до нових мистецьких здобутків.
Фото Олени Гаврилюк
