В Україні 9 листопада о 10.30 відбудеться радіодиктант національної єдності 2021 року. Він присвячений до Дня писемності та мови.
Трансляцію диктанту проведе телеканал UA: Перший, регіональні громадські мовники, ютуб-канал UA: Перший та на Facebook-сторінках Громадського мовлення, телеканалу UA: Перший та регіональних філій Громадського. Також можна слухати радіодиктанти на хвилях «Українського радіо» та «Радіо Культура».
Текст всеукраїнського диктанту буде оприлюднено на сайті «Українського радіо» 11 листопада об 11.00.
Паперовий лист вашого тексту з диктантом потрібно надіслати на адресу: м. Київ, вул. Хрещатик, 26, 01001. Важливо, щоб гриф на відправлення був не пізніше 10 листопада.
Онлайн свою роботу можна надіслати на скриньку [email protected]. Після оприлюднення диктанту електронні листи не прийматимуться.
Також для зручності організатори підготували електронну форму для отримання робіт, щоб можна було надіслати диктант за допомогою будь-якого гаджета. Її оприлюднять 9 листопада на сайті rus. radio.
ТЕКСТ РАДІОДИКТАНТУ:
Парк! Як добре, що він у нас був. І не просто був, а буяв, дихав, заманював – такий величезний, розкинутий на незліченних гектарах, невимірний. Кожен із нас, молодших і старших, приходив до нього трохи не з побожним онімінням і завжди відкривав щось таке, що хоча б на пів життя залишиться спомином. Наш парк перевершував будь-який інший, він був чудесним лісом. Він існував поза часом і в позачасі тривав.
Покинутий десь на галявині псевдокитайський павільйон, застиглий танок гіпсових німф довкола рясно порослого асфоделями пагорба, заґратований і напівзавалений каменями лаз у розбійничу печеру… Я міг би тягнути й далі цей перелік моїх тодішніх дивовиж. І всі вони трапилися протягом одного-єдиного літа! Бо кожне моє, як і моїх ровесників, літо минало – ні, пролітало, проносилося! – в парку, в його іноді аж до грудей високій траві.
Хоч найважливіша була осінь. Ви її любите? Якщо ви незлюбили осінь, то вам у дитинстві не пощастило з парком. Таким, як мій, що спершу заливав усього себе червоною й жовтою барвами в цілковитій невичерпності їхніх напівтонів, а відтак поступово скидав ту червінь і жовтину, до решти, дощенту оголюючись на зиму. Тоді-то й наставала пора особливої чуйності: млистими передсвітанковими годинами до парку починали заходити невеликі групи мисливців.
Фото by firstregion.com.ua
