Письменник Андрій Курков виклав у Фейсбуці світлину з двома українськими дівчатами – Катериною Гронбек та Ганною Каунеліс, які змусили бібліотеку датського міста Оденсе скасувати підписку на російську пресу, що наповнена пропагандою. Такі новини Мелітополя повідомляє Мелітополь.City.
Дівчата родом з України. Катя народилася та вчилася у Черкасах, Ганна виросла у Мелітополі. Обидві вже давно перебралися до Данії, де і познайомилися. Як майже у кожного в українській діаспорі, зараз їхні дні сповнені гуманітарними справами для допомоги українцям, які змушені тікати від війни.
Поміж того, досить неочікувано для себе, домоглися від місьскоі бібліотеки Оденсе скасування підписки на російські газети.
«То Путін на коні, то ведмеді»
«У місцевій бібліотеці є відділ світової літератури з місцем для свіжої преси на вході. Я там завжди бачила відому російську газети «Аргументы и Факты – Европа». Але до війни мало уваги звертала на неї. Бачила, що газети читані, екземпляри постійно перекладають з місця на місце. Кидалися в очі то Путін на коні, то ведмеді. А десь у березні якось знову натрапила на неї і вирішила вчитатися докладніше. Побачене сильно вразило. Головний меседж багатьох випусків – Росія ні на кого не нападала, а тільки захищається», - розповідає Катя.
У газеті між рядків проглядає перевага російської культури, літератури, суспільного устрою над європейськім та світовим. Статі про те, як біженці течуть у Росію перемежувалися з розповідями про занепад європейських цінностей. Найбільше Катю вразило інтерв’ю з сербським режисером Еміром Кустуріцею, який прямим текстом казав – Європи не стане за 50 років, а на її місті буде Росія. Катерина сфотографувала статті, показала Ганні на найближчій зустрічі.
«Мене все це теж обурило, адже це не журналістика, а пропаганда та плювки отрутою у бік Європи, - каже Ганна. - Нас тут вчать мислити критично. У статях газета постійно апелює до радянських символів, розповідає як добре тоді жилося. Але цієї країни немає вже 30 років. І ось люди, які емігрували в Данію 20-30 років тому, і не знають як живе сучасне російське суспільство, читають подібну пресу і ностальгують за минулим. Вони не вчать датську мову, через це погано інтегруються. Більше того, вони не вірять ніяким новинам, окрім російських. А ми продовжуємо підтримувати їхні ілюзії».
«Коштом місцевої комуни спонсорують пропаганду»
Дівчата вирішили писати в бібліотеку. Датську вчать, але це складна мова і так багато вони не писали ще ніколи. Відповідь на лист прийшла швидко, у бібліотеці запропонували дівчатам зустрітися, але не відповіли на заклик прибрати газети. Тому чоловік Каті передзвонив туди і йому пообіцяли все ж прибрати газети в архів та підтвердили готовність провести зустріч. Окрім директора локальної бібліотеки на зустріч запросили куратора регіональної мережі, в яку об’єднані усі датські бібліотеки.
«Директор бібліотеки не читає російською, вони не до кінця розуміли зміст цієї газети. Пояснив, що виписували її задля підтримки мультикультурності. Наша мета була пояснити їм, що вони коштом місцевої комуни, за рахунок наших податків спонсорують пропаганду. Головне було навести доречні аргументи. Бо вони не можуть скасувати підписку просто тому, що це комусь не подобається. Ми пояснювали, що ми не проти російської мови, журналістики та культури. Але ми проти пропаганди, бо в Україні вона привела до війни. Наводили у приклад українське суспільство, яке виявилося розколотим через подібну пропаганду. У багатьох родинах є приклади, коли з родичами зі сходу або Криму неможливо обговорювати нічого, пов’язаного з діями Росії, бо вони роками були під впливом російської пропаганди», - розповіли дівчата.
Їхніх аргументів виявилося достатньо. Бібліотека скасувати підписку на російські ЗМІ. Раніше закуплені екземпляри остаточно залишаться в архіві, їх видаватимуть тільки під запит.
А дівчата не планують полишати почату справу. Шукають однодумців у регіональних чатах, просять перевірити інші місцеві бібліотеки та планують ретельно прошерстити бібліотеки датської столиці Копенгагену.
Рідний Мелітополь
Ганна народилася та виросла у Мелітополі. Зараз з болісними відчуттями спостерігає за тим, як рідне місто намагаються зросійщити, повернути його у радянську минуле. Не розуміє родичів у Криму, які підтримали російську агресію.
«Після конфлікту за Крим ми змогли знайти нейтральну мову, щоб зберегти родинний зв’язок. Зараз інша ситуація. Вони мені бажають щастя та здоров’я на день народження, а в мене ні того, ні іншого. І на вулиці моїх рідних падають ракети. Коли прочитала про ракетний обстріл і намагалася додзвонитися своїм, то це були найдовші хвилини у житті», - каже Ганна.
