Директорка школи №4 Анжеліна Коваленко одна з чотирьох освітян, яких росіяни викрали після відмови співпрацювати й два дні тримали у гаражі. Після звільнення вона виїхала з міста. Про полон Анжеліна Коваленко розповіла проекту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя». Мелітополь.City теж публікує цю розмову.
«Ми не могли погодитися на відновлення роботи»
Після приходу російських військ у Мелітополь одним з перших їх завдань стали спроби відновити освітній процес. Усі директори шкіл написали заяви на звільнення, аби не іти на співпрацю з росіянами. Проте російські військові та Галина Данильченко, яка вважає себе в.о. мера, не полишала спроб «умовити» директорів.
«У школи приходили представники російських окупаційних військ на бесіди. Вони казали нам, що Україна більше не буде оплачувати нашу роботу, що ми маємо співпрацювати та переходити на їх бік. Але ми не могли погодитися на відновлення роботи через високі загрози для дітей – вулицями постійно пересувається військова техніка, до того ж діти можуть у будь-який момент стати заручниками», - розповідає вона.
Після розмов з військовими усі 18 директорів шкіл написали заяви на звільнення та понесли їх до військової комендатури – віддати Данильченко. Під час зустрічі, коли Данильченко побачила, що директори не йдуть на контакт, вона покликала автоматників. Хтось із натовпу вигукнув: «Розходимося, а то нас візьмуть прямо тут!» і люди швидко, під лайку Данильченко, покинули комендатуру. А вже ввечері до деяких з них прийшли. У тому числі забрали Анжеліну Коваленко.
Викрали директорку школи №4 Анжеліну Коваленко, директорку ліцею №9 Людмилу Чугай, директорку школи №11 Маргариту Овсянікову та директорку школи №13 Олену Галацан
«Не знали, куди нас везуть – у "ДНР" чи на розстріл»
«Привезли у гараж. Стояла пляшка води, відро для туалету в кутку. Принесли чоловічі куртки. Кинули їх на підлогу та сказали: «Смотрите, не подеритесь», - пригадує вона.
Розповідає, що у сусідньому гаражі показово били невідомого чоловіка. Вочевидь, для залякування чотирьох жінок. Потім двоє осіб напідпитку, один з автоматом, зайшли до жінок. Вели бесіду про те, чому вони тут.
У гаражі директорки пробули дві доби, а потім їх вивезли із зав’язаними очима за місто. Сказали при цьому, що це таке покарання за саботування навчального процесу.
«Ми чекали, що нас вивезуть. Але не розуміли, куди нас везуть – у "ДНР" або у чисте поле на розстріл», - говорить директорка.
Їх вивезли за 30 кілометрів за місто та висадили просто посеред дороги. Поверталися у місто вони самотужки. Додому Анжеліна Коваленко так і не повернулася. Деякий час переховувалася у друзів, а потім з родиною виїхала в Київ.
«Ми не шкодуємо ні на мить про те, що ми зробили, – каже крізь сльози Анжеліна Коваленко. – Забирають людей незрозуміло за що, для того, щоб решта боялася. Хто завгодно міг залишити школу, але тільки не директор. Ми до останнього були на своєму посту».
