Зараз в телеграм-боті "Жовтої стрічки" близько 500 людей з Мелітополя. Найактивніших з них – близько 100. Але спротив у кожного різний та залежить від можливостей і рівня готовності. Хтось може чіпляти стрічки на дерева та паркани в місті, хтось малювати прапори, хтось – друкувати, але не розповсюджувати.
Хто повідомляє: про це сайту Liga.net повідомив керівник руху «Жовта стрічка» Іван (прізвище не називається з умов безпеки).
Як працює «Жовта стрічка» у Мелітополі
За рік повномасштабної війни Іван встиг пожити у двох окупованих містах. Спочатку в рідному Херсоні, а майже одразу після його звільнення вирушив в Мелітополь. Перед поїздкою почистив ноутбук від інформації, залишив лише папки "Весілля брата" та "Літо 2017", поклав у рюкзак білизну та пару футболок і поїхав.
Іван називає "Жовту стрічку" стартапом – маючи на увазі, що в принципах роботи весь час щось змінюється і рух постійно адаптується до нових викликів. "Наприклад, раніше ми не знали, що росіяни можуть надіслати нам купу вірусів через телеграм-бот, – розповідає Іван. – Коли зрозуміли це, вирішували, як себе захистити. Або як оптимізувати роботу та швидше відповідати на повідомлення в боті. Як поширювати інформацію на велику зовнішню аудиторію. Нові виклики виникають постійно".
Зараз для учасників "Жовтої стрічки" в чатботі є 20 рівнів завдань. Спочатку для новачків тестове – наклеїти десь плакат або намалювати графіті та надіслати фото своєї роботи. Саме на цьому етапі росіяни, які хочуть втертися в довіру, видають себе – надсилають фото чужих старих робіт. "Після тестового відкривається доступ до інших завдань – наприклад, це розповсюдження листівок, – пояснює Іван. – Ми надсилаємо приклади листівок за різними темами – проти російських паспортів, окупації загалом, мобілізації в російську армію. Людина обирає та друкує".
Десь на восьмому рівні учасник отримує доступ до персональної розсилки від організаторів "Жовтої стрічки". В цій розсилці також є завдання – наприклад, знайти 50 російських підручників з історії, щоб спалити їх та зняти це на відео. З кожним новим рівнем завдання стають цікавішими та складнішими. На останніх рівнях це може бути передавання інформації про колаборантів або підняття українського прапора на якійсь споруді. Що саме це буде, залежить від можливостей учасника.
"В завданнях з підняттям прапора зазвичай задіяні кілька людей, – каже Іван. – Наприклад, один учасник ховає прапор в комірці в магазині, інший забирає його там та прикріплює скотчем до лавочки у визначеному місці, третій встановлює, четвертий фотографує. Всі вони не знайомі між собою та не перетинаються на завданні, задля безпеки вся комунікація між ними йде через нас".
Інформацію про колаборантів збирають ті, хто якось перетинався з ними в житті або має доступ до таких даних. "Хтось може написати: "Мій сусід отримав російський паспорт і тепер він – заступник начальника так званої міліції". Ми перевіряємо цю інформацію, накопичуємо та передаємо в українські правоохоронні органи".
Таким чином "Жовта стрічка" отримала інформацію про колишню прибиральницю, яка тепер обіймає посаду "міністерки освіти" Мелітополя, та про завідувачку відділу освіти, яка допомогала росіянам вивозити дітей з міста в санаторій в Закавказзі.
"Про кожного такого зрадника ми намагаємось дізнатися якнайбільше – де проживає, з ким спілкується, чи шантажував когось, – розповідає Іван. – Слідкуємо за ними в соцмережах. Наприклад, дізналися про одного студента, який раніше був патріотично налаштований, а тепер агітує в інстаграмі за Росію і став головою "студентської профспілки".
Довідково: Рух громадянського опору "Жовта стрічка" виник у Херсоні одразу після початку окупації. Його учасники отримують завдання від організаторів – вішати прапори та жовті стрічки у місті, замальовувати символіку окупантів, збирати інформацію про колаборантів. Зараз рух опору діє на усіх окупованих територіях та нараховує понад 17 000 учасників у всій Україні.
У грудні 2022 року представникам "Жовтої стрічки" вручили премію Сахарова – щорічну відзнаку Європейського парламенту за свободу думки.
