Мешканка Мелітополя Наталя Рудич 15 років займалася продажем сільгосптехніки, окупанти вкрали і розікрали її бізнес. За півтора року війни, Наталя стала волонтеркою, встигла допомогти сотням жителям в окупації та на підконтрольній, частково відновила свій бізнес і створила реабілітаційний центр для ЗСУ.
Про це розповідає проєкт «ШоТам».
У чому суть
Дивом виїхавши під обстрілами до Запоріжжя, Наталя не змогла прокрастинувати на підконтрольній. Дуже скоро за її участі в Запоріжжі на базі громадської організації з'явився благодійний фонд "Кластер промислових і крафтових виробників України". Фонд щодня приймав і сортував до кількох тонн гуманітарних вантажів. Але люди, які залишили свої домівки, приходили до Фонду не тільки за речами, а й просто як у душевне місце, де живе дух Мелітополя.
Війна допомогла Наталії обнулитися, щоб дійсно почати життя з подвійною силою. Гранти відродження Згодом Наталя відчула, що може ще більше. Дівчина навчилася оформляти гранти, які відкрили ще більше перспектив для допомоги людям. Наталя згадує, що перший грант, який вона виграла, був невеликим, сто тисяч гривень від громадської організації "Сила жінок". Тоді Наталя з однодумцями змогла організувати шелтери, де живуть люди.
Згодом Наталя зрозуміла, що може отримати грант і на відновлення свого бізнесу. Щоправда, перший млинець вийшов грудкою, підприємиця отримала відмову, бо її бізнес був зареєстрований на окупованій території. З другої спроби вдалося отримати грант від ПРООН на 10 тисяч євро. Завдяки цьому Наталя змогла відновити свій бізнес у Запоріжжі на 10%. Але одночасно з цим, Наталя зі своєю командою знайшла гроші на створення реабілітаційного центру для воїнів ЗСУ. Для цих цілей партнери зі Словаччини передали в Запоріжжя 52 тисячі євро. Завдяки спільним зусиллям, на лінії фронту з'явився перший центр, де будуть абсолютно безкоштовно протезувати українських солдатів. У мене може бути багато ролей, але будь-яка з них пов'язана з Україною Упродовж усіх півтора року війни, Наталя не звільнятиме своїх співробітників із Мелітополя.
Бізнесвумен переконана, що після деокупації зможе повністю відновити своє підприємство вдома.
«Я хочу бути дотичною до цих змін, як бізнесмен, як волонтер, як активіст. Зрештою, у мене може бути багато ролей у цьому житті. Але я хочу, щоб кожна роль була пов'язана з моєю країною, яку я безмежно кохаю», — каже Наталя.
А що було раніше
Юлія Онищенко з Мелітополя відкрила у Хмельницькому крамницю з виготовлення індивідуальних товарів з гравіювання. Цією справою, каже підприємниця, у рідному місті займалася шість років. Зараз жінка намагається відновити втрачені обсяги.
