Андрій Лейнвебер, власник кінного клубу, виїхав з окупованого Мелітополя до Ізмаїла на Одещині, де продовжує свою справу та мріє розвивати кінний спорт.
Про його історію та реакцію місцевих жителів дізнавалась кореспондентка Суспільного.
У чому суть
Любити коней Андрій почав з самого дитинства. Батьки не дозволяли йому займатися цією справою, проте він продовжував.
"З п'яти до семи років я ще займався, батьки дозволяли. Потім вони почали забороняти, тому що я був дуже бешкетний. Я займався сам, від них це приховував. У 14 років купив свого першого коня. Думав, що якщо приведу його додому, то у батьків не буде вибору. Але вони сказали: "Де взяв, туди і веди назад". Довелось домовитися зі своїм дядьком, щоб кінь жив у нього. І так я продовжував займатися", — розповів чоловік.
Власний кінний клуб Андрій відкрив напередодні війни. Коли його рідне місто опинилось під окупацією, то він разом з колишньою дружиною та сестрою прийняв рішення виїжджати. З собою родина забрала трьох власних коней.
Андрій Лейнвебер
"Приїхав я сюди вже під час війни, 17 квітня 2022 року. Водій, який нас вивозив, він був сам з Ізмаїла і запропонував нам приїхати сюди. Каже: "Спробуйте тут, бо тут кінного клубу немає". І ми спробували. Тут такого дійсно немає. Для деяких людей — це здійснення мрії, тому що багато хто давно шукав, а зараз у них є можливість займатися тут, у місті", — розповів Андрій.
Коли родина приїхала, їх прихистили в одному із сіл Ізмаїльського району і безкоштовно надали територію для проживання тварин. Але після розширення клубу ця територія виявилась маленькою і довелось шукати щось інше.
"Коли я почав розвиватися, стало більше коней, я почав шукати більшу територію, їздив по полях. Знайшов територію, підійшов, домовився. Мене пустили як переселенця з домовленістю, що я буду охороняти її", — прокоментував Андрій Лейнвебер.
Зараз Андрій продовжує навчати дітей та всіх бажаючих, проводить тренування і мріє розвивати кінний спорт на Бессарабії.
А що було раніше
Ірина Шевченко, мати трьох дітей, робить значний внесок у наближення Перемоги, збираючи дрони для Збройних Сил України. Вона не працює у волонтерських фондах, але її особистий вклад є неоціненним.
