День гідності та свободи в Мелітополі пройшов в двох площинах – офіційній, тобто у вигляді урочистих зборів у музеї, та в стихійній, вічевій.
Стихійне святкування було, на наш погляд, ближче до сутності Дня гідності. Все ж таки це річниця початку революції! Віче, на яке зібрали людей активісти ввечері 21 листопада, було своєрідним нагадуванням про те, з чого все починалось і до чого можуть призвести дії влади. Такі збори під гаслом «Ні капітуляції!» пройшли по всій Україні, і було об’явлено, що це останнє попередження владі. Мелітопольські активісти, до речі, також прийняли учать у мітингу в Києві.
Незважаючи на холодну погоду, біля пам'ятника Кобзарю зібралося не менше сотні чоловік.
- Нам тепер потрібно знову об’єднатися, як ми об’єднались у 2014 році, коли російська навала пішла на Україну! – вимовляв у мегафон один з організаторів віче, колишній міський голова Мелітополя, Василь Єфіменко. – Ви пам’ятаєте: хтось був за Майдані, хтось був проти Майдану. Одні хлопці стали з одного боку, з іншого боку стояв «Беркут». Потім через місяць ці хлопці разом з «Беркутом» вже воювали в одних лавах проти росіян. Більшість «Беркуту» було на нашій стороні. І наша найголовніша задача зараз – це об’єднатися. Об’єднання заради України без політичних лозунгів. Є Україна, яку ми маємо захищати!
В ході мітингу слово взяв молодий чоловік у масці Путіна з лялькою-маріонеткою в руках.
- Я хотів показати народу всю сутність того, що його дурять. Ця людина, - показує «Путін» на ляльку, - це те, що ви вибрали.
Такий виступ трохи додав гумору в зовсім невеселу атмосферу віче. Бо взагалі люди були налаштовані дуже серйозно, хоч і дружньо сприймали всіх, хто приєднувався. На початку та наприкінці співали гімн. Спочатку не дуже складно, але другим разом вже впевнено і сильно. Люди розтягнули величезний прапор України, хтось зав’язував прапор зверху одягу, хтось тримав прапори на древках. Згадували події шестирічної давнини.
Отець Олександр
- Сьогодні - свято гідності, і цей Майдан був дійсно Майданом гідності, - каже отець Олександр Богомаз з Парафії Різдва Пресвятої Богородиці Української греко-католицької церкви Мелітополя. - Він відкрив волю України, що народ хоче щось міняти навколо себе на краще. І на Майдані якраз була така модель цього. Для мене це була немов би Запорізька Січ. Там було військо, університет відкритий, медицина, харчування. Волонтери між собою змагалися за те, хто буде прибирати. З іншої сторони там формувалася молодь і ця молодь сьогодні робить величезні зміни в Україні. Наприклад, є така Львівська освітня фундація. В неї є проект «Будуємо Україну разом». В 2016 році в Мелітополі вони відновили 6 жител: чотири з них – для поранених учасників бойових дій, а двоє - це просто багатодітні сім’ї або малозабезпечені. Зміни, які з часу Майдану і до сьогодні йдуть, можливо нам хотілося, щоб воно все відбулося -бах! – та й, як салют, все гарно і красиво! Воно іде все поступово і потрохи. Ми вже інші. Ми не боїмося, вчимося любити. Ми не байдужі. Який бум почався волонтерської діяльності! Звичайно, Майдан змінив Україну. Нам би хотілось, щоб політично щось змінив, але, в першу чергу, Майдан міняє нас зсередини. Мої особисті прагнення він задовольнив.
Молились за загиблих також разом
Після виступів помолилися за тих, хто загинув на Майдані. Священики різних конфесій читали молитву, а люди навколо повторювали.
Вітряна погода не сприяла довгому стоянню на площі, і попри рішучий настрій змерзли всі. Та головне зробили – позицію окреслили.
- Василь Васильович, це віче виглядає як попередження, - спитав MLTPL.City/Мелітополь.Сіті у Василя Єфіменко. - Шість років тому був один Майдан. Час пройшов, і народ не задоволений тим, що відбувається.
- Народ завжди не задоволений, бо є економічні проблеми. Але коли влада веде антиукраїнську політику, коли не звертає уваги на армію… Останній факт, який найбільше обурив, це коли помер легендарний комбриг Коростельов. Він був тяжко поранений на передовій. З боку влади була брехня: сказали, що було поранено тільки двоє військових. Президент навіть нічого не сказав про смерть такої людини! Люди це все бачать і не хочуть допустити 2014 року і щоб влада знову перейшла на бік Росії. Це ніхто не дасть зробити.
- В жовтні вже проходили віче. Що далі?
- Учасники акції зустрічалися в Києві, і було вирішено, що якщо не буде уваги на звернення громадян, політика влади буде така сама, то будемо переходити до активних дій. Які саме це будуть дії, ми побачимо в залежності від того, як влада буде реагувати. Хотілося б, щоб влада нарешті зрозуміла, що долю України вирішують не ті, хто лежить на дивані і «колупається в носі», а ті, хто виходить на Майдан, хто йде захищати країну на фронті. Ці люди вирішують майбутнє країни, і вони мають право найпершого голосу! Бо, якщо, не дай Боже, почнеться наступний Майдан, ці провладні люди будуть лежати далі на дивані і розказувати, що «майдануті» їх замучили. А «майдануті» знову вийдуть і спасуть Україну від російських загарбників!
Фото Юлії Івановой
