Коли твоєму малюку лише 2 місяці, то тобі доведеться навчитися спати стисло, лаконічно і по суті, без всіляких там "щось мені не спиться" або “рахуватиму баранців”. І сни до речі виходять стислі, лаконічні та доволі реалістичні.
От і сьогодні мені наснилося наше місто, наше, але наче й не наше. Іду я, значить, по проспекту, а назустріч мені дядько з двома лабрадорами. І ось один песик не дотерпів до газону і той..., самі розумієте, прямо на тротуарі. А дядько не розгубився, дістав пакет, прибрав за своїм чотирилапим сліди злочину і пішли вони своєю дорогою, залишивши мені на згадку суцільний подив і культурний шок. А потім я завітала до парку, бо ж першотравень, а там на кожній лавці, як ото горобці на гілках весною, парубки та дівчата сидять, теревенять, жартують, насіння лузають, а все лушпиння старанно збирають або в жмені, або в газету, а потім викидають в смітник. Я аж застигла на місці, бо… Ну ви самі розумієте – таке побачити! Аж раптом у одного хлопця вирвалося слівце, ну таке ото, знаєте, міцненьке, для крутості іміджу й переконливості типажу. Але тут компанія шикнула на товариша, мовляв, ми ж у парку культури, не лайся, поруч люди. Присіла я на лавку, бо від побаченого й почутого треба було прийти у себе. Де там!!! Бо тут же до мене підішли двоє і спитали, чи можна присісти. Дивлюся, а вони в руках тримають скляні пляшки (ну нарешті, оговталася я, все гаразд, я таки вдома), але придивилась і – овва!!! пляшки з Вятрачком дюшес. Думаю, оце хлопцям хтось напакостив, що й не святково їм щось, не першотравнево. І тут один, ніби підслухавши мої думки, каже своєму другові: "Ти знаєш, я спочатку думав, що ото за фігня без пивка на перше травня буде після заборони спиртних напоїв, а потім побачив у тому безліч переваг. Завтра легше прокинемося на роботу та і якось день запам'ятався на свіжу голову, виходить, можна і не надзюкатись, і відсвяткувати"...
І тут ріднесеньке “уа-уа-уа” змусило мене прокинутися - ліміт на сон вичерпано. Сіла приголомшена і сон пригадую, що б воно ото значило. Ну песик і його витівка, певно, до грошей, і то добре. А все інше?... Та не було особливо коли тим перейматися, бо не тим мами живуть…
А потім пройшлася парком, бо ж перше травня, свято треба було засвідчити особисто. Швиденько, стисло, лаконічно, як ото і сплю. Бо натовп, бо багатенько тих, хто ігнорує таблички "не ходите по газонам, пожалуйста", бо у стані "нєдопєрєвипіл" через одного, там дівчинка-підліток красномовною голосною лайкою пояснювала кєнту, що вона.......... . Одним словом ВОНА. Вона підліток, який свято першого травня сприймає чомусь як привід добряче випити. Отак посмакувавши нашвидкоруч той променад, вирішила від гріха подалі повертатись. По дорозі додому я підійшла до ставка з лебедями, з полегшенням зітхнула - пташки цілі й неушкоджені, хоча якийсь компанійський чувак наполегливо зазивав їх покуштувати ковбаси з долоні.
Ось такі два першотравня. Дві варіації, дві реальності. Чи треба уточнювати, до якої б хотілося дорости?!)) Але вже біля під'їзду почула від сина те, що мене надихнуло написати цей пост: "От бы запретили спиртное хотя бы на один день в году - 1-го мая. Мне кажется, людям бы понравилось."
Хто зна… Але думки матеріалізуються, чи не так?
