Гадаю, ніхто не сперечатиметься, що Мелітополь – місто специфічного базарно-крамничного пошиву. Саме в цьому наша родзинка, я б навіть сказала свій шарм, але «маленькою одесою» я б нас таки не назвала, бо поки ще малувато отого характерного куражу та почуття гумору між продавцями і покупцями.
Але, як би там не було, в нашому місті всі щось постійно продають і купують. І так ми тим процесом захопилися, що майже не помічаємо чи сприймаємо як належне, коли на ярмарок винахідливі, але не дуже чесні продавці продають товар дорожче, ніж у звичайний день. Ще цікавою відмінністю деяких торговельних «бізнесиків» є платні пакетики, ті, що в народі називають «п’ятикопіїчними». За них насправді беруть від 25 копійок до однієї гривні, і якщо ти відважишся заперечити такий підхід до сервісу, то продавчиня обурено скаже: «Так що в мене за бізнес буде, якщо я рибу кластиму в безкоштовні пакети?!»
Колись я писала про сервіс для інтернет порталу MEGO. Тоді була зачепила місцеві аптеки, провела експеримент «забудькувата я» і дійшла висновку, що деякі власники пігулкового бізнесу ігнорують особистісні якості своїх фахівців, а шкода. Бо етична поведінка і люб’язність ще нікому не нашкодила, а скоріше навпаки.
Та й взагалі сервіс – це така тонка матерія загравання з клієнтом, що ті, хто не в темі, «нє вєдают, что творят». І от до прикладу для сьогоднішнього коротенького посту свіженький випадок. Нашому малюкові тітка подарувала гризунчика, та не простого, а золо…, тьфу, іменного. Але трапилася оказія, була допущена помилка в імені, замість української «и», була надрукована «і». На виході мали Мірось. Жахіття для фонемного гурме, типу я. Можна було проігнорувати, але яжмать, а тітка – вонажтітка, тому може засмутитись, що не комільфо вийшло, а нащо воно ото треба, тому діяти треба було обережно. Правдами-кривдами я висотала з тітки координати дівчинки, що виконала замовлення, написала їй у директ, подякувала, вибачилась, попросила замінити у гризунчику одну літеру й пообіцяла відшкодувати усі витрати плюс роботу, бо то - наша помилка і в нас нуль претензій, лише прохання. Так от що б ви думали? Дівчинка-бізнесвумен сама приїхала й забрала гризунчика, бо в мене ж немовля і яжмать, і вонажмать, потім сама привезла вже через день оновлену версію, вибачилась, що не приїхала 1ого (як там тре правильно казати - Карл?) травня!!! і, о повне фіаско сервісу минулих часів, відмовилася брати кошти. Так-так, таке буває.
Таке множиться, дублюється, пропагується, особливо молодим поколінням, бо ми … ???, так, ми того варті!
