Мені доводиться частенько пробігати через шкільні двори. Ходити поки що немає часу. Зважаючи на те, що «вчителька-мікрорайону-нашого-жителька» в мені майже ніколи не вимикається, то все, що стосується підростаючого покоління, стосується і мене також.
Що ж цікавого можна вихопити за кільканадцять секунд марафону через оті подвір’я?
Ой, та я вас прошу, більше, ніж багацько.
Ну, по-перше, що дійсно в тренді в цьому сезоні. Дівчатка нашого міста – це ще ті «модниці-сковородниці»!!! От мені, наприклад, не вистачає часу на гламурні журнальчики чи перегляд фешн-ТВ. І не біда! Панянки 8-11-х класів – це найкращий подіум оффлайн. Одне «але»: оті джинси з блискавкою самі знаєте де, ну, там, де продовжується спина, то точно не тренд, я дізнавалась у модельєрів, то – чисто мелітопольське ноу-хау. І, як на мене, не дуже вдале.
По-друге. Гендерна нерівність, фемінізація, матріархат та інші подібні соціальні явища найкраще розглядати через призму шкільного життя. От чесно. Юнаки наші доволі лояльно реагують на дівчачі зазіхання на сильну стать. Так-так. Ну, гепати портфелями якогось П’яточкіна, то і ми в свій час робили. То так перше кохання розквітає. Чим сильніше бебехнеш, тим палкіше любитимеш. Але матюччя - то не дуже файний фактор симпатії. Правду кажучи, я іноді аж клякну на місці. Іде така собі Мона Ліза пубертатного віку, оченята – озера, коси до пояса, кров з молоком дівка, її прапрабабця мала стіну колупати через сором’язливість, як сватали, і ось вона посміхається, аж сонце тьмяніє, картини з неї пиши. Але раптом як заволає триповерховий на того П’яточкіна, навіть цегла червоніє… Що вже про П’яточкіна казати, він же сильна стать, мамонт, шкіра, здобич… Логічний ланцюжок, розумієте. А тут дівчисько-брутал. То кому потім мамонта полювати?! Звісно, не всі панянки шкільного віку матюкаються, але, як то кажуть, ложка дьогтю до бочки меду. Та й зауваження ніхто їм не робить, а якщо і роблять, то дуже рідко. Вчителі, певно, втомилися лупати сю скалу, а однолітки… Однолітки у ті тиради красномовності не лізуть, чомусь…
По-третє, і це третє мене ну дуже порадувало!!! Врешті природнє стало красивим у шкалі цінностей молоді. Про це мені нещодавно сказала і відомий візажист нашого міста. На фотосесії для журналу гарнюнь вона помітила, що усі юнки мають а) свої вії, б) свої брови, в) своє волосся, г) свої нігті!!!! Це ж перемога, люди добрі! Тобто оте «тату не портят ум и красоту» не торкнулося свідомості наших підлітків. Перемога ж!
По-четверте, а це найплюсовіший плюс, набагато менше школярок сьогодні палять порівняно з навіть 5-ма роками назад. І цей висновок я отримала не лише через власні спостереження, а й ще через опитування. Іншими словами, паління перестає бути ознакою незалежності й дорослості жіночої статі, в моді довге волосся, декілька акаунтів в інстаграмі, моми (це джинси такі), ну і щось там ще, але точно не цигарка в зубах. Тут дерева полегшено зітхнули.
По-п’яте. Так, часи змінюються, дівчата то схиляються до жіночності, то опановують армрестлінг в усіх його іпостасях, але одне залишається незмінним. Коли дівчинка втомлюється щось робити – чи то сперечатися, чи то писати вірші про любоффф, чи пост про дівчаче, байдуже скільки тій дівчинці років, вона може із спокійною совістю сказати своє магічне «ойфсьоо» і не буде до неї жодних претензій.
Ойфсьоооо!!!
