Так повелося, що центральні вулиці міста - це його візитна картка. Кожна господиня в першу чергу намарафетить вітальню, якщо в неї нестача часу, а вже потім піде до периферійних кімнат, аби навести порядки. Тому мене завжди вражають напівзруйновані локації у самісіньких центрах населених пунктів. Такі собі неприкриті синці проблем і недопрацювань. Звісно, вони є кругом і не все одразу, але чомусь ось ця чудова, але занехаяна зелена зона на проспекті мене постійно відволікає від радості за нові дороги, ліхтарі та газони з квітами.
Якось довелося нам побувати з родиною у львівському парку розваг для дітей. Невеличкий, не зовсім щоб у центрі, має футбольне поле, дуже охайний із скандинавським розважальним комплексом «хай-парк» десь посередині. Сплачуєш 40 гривень за день з людини, обираєш собі гамак чи лавку і насолоджуєшся, поки твій непосидюх вибігає по 50 кіл з перешкодами. За дітками слідкують, усі елементи траси з випробуваннями безпечні, але дуже цікаві й потребують гарної фізичної підготовки. Як на мене - рай! Наш доволі активний син втомився через 2 години, перепочив, зробив ще пару кіл, а потім вибрав собі гамак і гойдався, оповідаючи свої пригоди та переказуючи враження від такого дозвілля. Ми пробули на території хай-парку 6 годин, безкоштовно підзарядили мобілки, вживали свої напої та їли свої бутерброди. Персонал слідкував, щоб дорослі не палили, щоб між дітьми не було сутичок. І це за 120 гривень з усієї родини! Я вперше відпочивала на території дитячого майданчику, де було не менше 30 дітей різного віку.
Уявляєте таку локацію у нас? Ось тут! Шановні інвестори, є привід замислитись! А може громада форсуватиме це питання в рамках міського проекту розбудови міста? Я б залюбки приєдналася до «суботника», а потім і до обговорення нюансів що і як!
А ще туди можна запрошувати аніматорів, влаштовувати тематичні вечірки для підлітків, бо в парку то не завжди комфортно через перенасичення атракціонами в місцях, де їх не повинно бути. А ще такий крутий «Вуличний університет», започаткований два роки тому Ольга Зверева. Адже він майже зійшов на ні. А його можна і варто реабілітувати, облаштувати спеціальний майданчик з дахом, зручними сидіннями, освітленням. Нам є чому і у кого навчатись, чи не так?
Ось так мені бачиться майбуття цих майже хащів, бо колись, будучи студентками, ми з коліжанками оминали цей бажаний затінок, адже на кожному кроці лежали використані шприці й інше сміття. Здавалося, що всі маніяки країни чекають на тебе саме там. Через це навіть в спеку ходили по проспекту.
Але, на щастя, часи змінюються і я добре бачу, на яке цікавезне місце можна спільними зусиллями і за фінансової підтримки керманичів міста перетворити цей лісопарк навпроти пам`ятника Б. Хмельницькому. Вже й робоча назва визріла в уяві - «Богданів гай»!
Пам`ятник Богдану Хмельницькому, який надіхнув на назву "Богданів гай"
