У бурхливому вирі новорічних свят багато людей навіть не замислюються про кількість випитого алкоголю та наслідки цього для організму. І проблема нездатності людей сказати «Ні» на пропозиції хильнути постає досить глобально, адже часто такі гуляння затягуються, і це може призвести до алкоголізму. Бачачи наслідки таких святкувань, ми вирішили детальніше дослідити цю проблему і спробувати знайти людей, які зовсім не вживають алкоголь.
Для початку подивимось на сторінки історії часів Радянського Союзу, коли було здійснено багато спроб боротьби з алкоголізмом. Антиалкогольні кампанії у Радянському Союзі почалися ще з 1929 року, коли було оголошено план закриття багатьох питних закладів і їх реорганізації у їдальні або чайні. В той же час радянська влада починає видавати і активно популяризувати журнал «Трезвость и культура», в якому бичували алкоголізм і активно пропагували здоровий спосіб життя. На той час вжиті заходи завдали значних збитків крупним пивоварням, і споживання пива значно зменшилося. Наступні антиалкогольні кампанії базувалися на обмеженні збуту алкогольних напоїв, і чітко вказувалось на недопустимість продажу напоїв поблизу паркових зон, дитячих садочків, шкіл. Боротьба Радянського Союзу проти алкоголізму дала поштовх людям, які не могли собі дозволити купити алкоголь за завищеними цінами, шукати інші шляхи. Одним з таких шляхів стало самогоноваріння, яке величезними масштабами розвивалося по всій країні.
Нездатність сказати «Ні» на пропозиції хильнути може призвести до алкоголізму
У 1985 році було прийнято Постанову ЦК КПРС «Про заходи щодо подолання пияцтва і алкоголізму» та Постанову Радміну СРСР «Про заходи щодо подолання пияцтва і алкоголізму, викорінення самогоноваріння». В ході рішучої боротьби з пияцтвом непоправної шкоди було завдано вітчизняному виноробству. Приблизно 140 тис. гектарів виноградників було вирубано на території країн СРСР і приблизно 20 тис. гектарів у Криму. Врятовано було лише виноградники, які належали до винзаводу «Массандра», і тільки завдяки втручанню Володимира Щербицького, який особисто телефонував Горбачову з докорами.
Загалом боротьба з алкоголізмом у СРСР була майже безрезультатною: ціни на алкоголь завищували - люди починали гнати самогон, вирубували виноградники - люди масово саджали виноград удома.
MLTPL.City/Мелітополь.Сіті поспілкувався на тему пияцтва з декількома городянами.
- Зустрічалися в моєму заводському житті такі приятелі, що, хильнувши зайвого, починали з’ясовувати стосунки, - згадує 47-річний Віктор. – Але, знаючи, за ким водиться такий «грішок», співробітники надалі уникали їхньої компанії. Ще доводилося тих, хто «перебрав», додому відводити, а вони намагалися вирватися або падали чи в бійку лізли. Згодом, коли з зарплатами стало погано, взагалі ніхто нікого не змушував пити. Говорили: «Нам більше дістанеться».
А ось 64-річний Георгій Петрович вважає, що фраза «Ти мене поважаєш?», як і явище групового пияцтва, пішли в минуле.
- Це поки раніше були заводи, товариші по цеху або службі мали звичку після роботи поспілкуватися за пивом, особливо наприкінці тижня, - пояснює колишній токар моторного заводу. – Це такий вид дозвілля раніше був. Гроші-то не на картку отримували, а на руки, всі одразу в один день. Дні получки іноді так і називали «День металурга» - якщо на ливарному заводі, або «День автомобіліста» - якщо, скажімо, на автопідприємстві. Поки працюєш за верстатами, ніяк не поспілкуєшся з колегами, хіба що перекинешся парою слів. А поговорити завжди є про що. Виробничі проблеми або сімейні радощі й негаразди обговорити, начальство посварити, а то і покупки, народження, премії «обмити». Не в театр же п’ять чоловіків після зміни підуть?
Після кількох келихів пива або склянок горілки і починалися розбірки, якщо хтось відмовлявся. Тепер немає заводів, гроші у всіх на картках, за роботу у приватників люди тримаються. Хто на себе працює, тому ніколи пити або вдома п’є.
- Фразу знаю, але сам не вживаю, мені це нецікаво, - коротко відповів 32-річний Денис.
- Ось що скажу про пияцтво: раніше виробництво алкоголю було монополією держави. Чим більше вина, горілки народ вип’є - тим більше грошей у держскарбниці. Але не всі зловживали - боялися потрапити в міліцію, в медвитверезник, про що потім звістка на роботу прийде, премії позбавлять, на зборах сварити почнуть. Але були й такі, хто не міг зупинитися вчасно. Поки «поважали один одного» - так деколи за столом у барі або й на лавці по дорозі додому засинали. Я й раніше мало цікавився спиртним, а зараз і поготів. Та й тих, хто сильно пив, уже немає в живих - кого хвороба забрала, а хто і загинув по п’яні. Інша справа - зібратися зі справжніми друзями за коньячком і шашликами! Але це вдається рідко, - зізнається 50-річний Едуард.
-Я не вживаю вже близько 17 років, - розповідає житель Мелітопольського району Олександр. - Поштовхом стало те, що одного разу я вирішив, що не впораюся з усіма завданнями і проблемами, які ставить сучасний світ, мені завжди доводилося його (тобто, світ) рятувати.
- Дуже глобальні цілі, а якесь нерозуміння з боку ваших знайомих чи приятелів було?
- Так, цілі глобальні, вирішив, що треба рятувати світ і попутно рятувати себе. Нерозуміння ніколи не було, не стикався з таким, у мене хороші друзі, які нормально до цього поставилися.
- А чи були на вашій пам’яті ситуації, пов’язані з такою тезою як «Ну ти ж мене поважаєш»?
- Ситуацій було багато, більшість ще до того, як я перестав пити. Колись я влітку пішов на зустріч з однокласниками і домовився з дружиною, що буду пити лише безалкогольне пиво. Але у тому пиві незрозуміло як з’явилася горілка, ну а потім мій друг каже: «Сашко, ну ти ж мене поважаєш?» - і так мене на ранок знайшли під деревом шовковиці, взагалі нічого не пам’ятаю з того вечора…
- А чи багато було ситуацій, коли фраза «Ну ти ж мене поважаєш?» не ставала вирішальною?
- Та це в основному так і було. Ніколи не розумів такого ставлення до поваги. Якщо когось поважаєш - це не означає, що маєш з ним пити, а тим паче, коли в тебе чіткі принципи щодо цього.
Із зрозумілих причин наші респонденти відмовилися фотографуватися. То нехай і надалі міцні спиртні напої не справляють згубного впливу на їхнє життя.
Алкоголь так чи інакше впливає на організм, і діє зовсім не позитивно. Особливо тих, хто за кермом...
Загалом, пити чи ні - це, звісно, вибір кожного, але рано чи пізно кількість випитого вами за життя дасть про себе знати. Алкоголь так чи інакше впливає на організм, і діє зовсім не позитивно. Адже, за статистикою МОЗ, кожна 20-та смерть у світі пов’язана з впливом алкоголю, це і вбивства, і нездатність вчасно відреагувати на зовнішню загрозу через сп’яніння, і найчастіше - ДТП зі смертельними наслідками.
Фото www.kolesa.ru, www.samso.ru, www.nadezhdaclinik.ru, Рената Валієва і агітаційні плакати радянського періоду.
