У сучасному українському суспільстві вже активно ведуться розмови про гендерні підходи у системі освіти. Йдеться, зокрема, про відсутність стереотипів у навчальному процесі та врахування індивідуальних особливостей школярів і школярок. Міністерство освіти і науки планує розробити та затвердити Стратегію впровадження гендерної рівності у сфері освіти, а також план заходів щодо її реалізації до 2030 року.
Водночас у суспільстві вчительство асоціюється насамперед із жінками, особливо, коли йдеться про молодші класи. Причина цьому – гендерні стереотипи, згідно з якими виховання та освіта дітей – «жіноча» справа.
Григорій Миколайович Семикопенко – вчитель інформатики II категоріі КЗ "Високівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів" Семенівської сільської ради Мелітопольського району. Свою професію вчителя молодий чоловік обрав випадково, але через декілька тижнів виробничої практики захопився педагогікою, і відтоді не розлучається зі школою.
Вчитель інформатики школи с. Високе Семенівської громади Григорій Семикопенко
Перший в родині
Григорій Семикопенко народився у 1991 році в с. Маяк поблизу с. Високе, де зараз і працює.
- Викладаю я інформатику, основи здоров’я та математику. А взагалі закінчував я 11-й клас, коли директорка розповіла, що у Мелітопольському педагогічному університеті відкривається нова спеціальність. Ніякої детальнішої інформації не було. Але вирішив вступити і вивчитися. Склав іспити, потім ЗНО. Вступив до ВНЗ. Так, у педагогічному університеті завжди дівчат навчається більше, але є і хлопці, що мріють працювати у подальшому з дітьми. Я виявився серед таких - розповів Мелітополь.Сity Григорій Миколайович.
Ніхто з його родичів до цього професію вчителя не обирав. Але батьки були не проти, хоча ще троє їхніх синів стали будівельниками.
Приїхав на практику і залишився
Коли треба було пройти виробничу практику, студент Семикопенко за направленням університету потрапив до Високівської школи.
- Я тоді навіть не знав, що таке село є, - розповів вчитель. – Тут мене гарно прийняли, допомагали порадами, здружився з учнями. Коли термін практики вже підходив до кінця, директор школи Сергій Іванович Туманов запропонував мені роботу. А я і погодився. Вже працюючи тут, закінчив університет, отримав ступінь бакалавра, потів закінчив магістратуру. Я знав, що йду до жіночого колективу, бо більшість моїх шкільних педагогів були вчительки і в університеті нас хлопців-студентів було небагато. Але на цьому не акцентував уваги, головне – якість в роботі та знання.
Кращий спеціаліст району
Про свого працівника розповів і керівник навчального закладу Сергій Іванович Туманов.
- Він же в нас кращий вчитель інформатики Мелітопольського району, - каже директор. – Він так добре розбирається у комп’ютерах, що допомагає не тільки в нашій школі. Його просять про допомогу й інші школи, колективи, батьки.
Діти обожнюють вчителя
За словами Григорія Миколайовича, знайти спільну мову з колективом школи йому було легко. А учні йому проходу не дають. Тільки вийде на перерві до коридору – одразу біжать обійматися.
- Учні у нас чудові, слухняні, розумні. І колектив чудовий: що жінки, що чоловіки колеги прийняли мене як рідного. Тому стільки років (більше 8 років. – прим. автора) тут і працюю, - каже Григорій Семикопенко. – Особливих привілеїв, як у чоловіка-вчителя, в мене не має. А от про допомогу колежанки просять частіше. Особливо на дистанційному навчанні: одній програми встановити, іншій підказати, як в них робити, як завдання учням давати. Поки відпрацювали методи роботи, багато показував і підказував.
Від чоловіків суспільство вимагає бути успішними, приносити багато грошей, щоб утримувати сім'ю. Стати успішним може і вчитель, адже повага колег, батьків та дітей – це показник успішності. А заробітна плата не менше, ніж у звичайних державних службовців. До того ж, працюючи у школі, вчитель має соціальні гарантії, що його не звільнять за примхою «великого начальника», обов’язково заплатять лікарняні, дадуть відпустку не за власний рахунок, а оплачуваний, як це передбачено законодавством. Але головне – це любов та повага майбутніх зрілих особистостей.
- Мені подобається у дітях їх безпосередність і можливість знайти вихід з таких ситуацій, з яких здавалося б і немає виходу. Подобається доброта і чесність. Емоції у дітей завжди справжні, вони що бачать - те і говорять, вони не носять масок, як дорослі, - каже Григорій Миколайович.
Під дбайливим наглядом вчителя діти опановують комп`ютерну грамотність
На запитання, чи думає про те, щоб знайти роботу у міській школі чи переїхати до Високого, відповідає негативно:
- Тут мене все влаштовує. Але і переїжджати в село не хочу: люблю жити в місті, у Мелітополі, а працювати вважаю за краще в селі.
Труднощі дороги
Єдине, що ускладнює роботу сільських вчителів, що мешкають у Мелітополі, - щоденна дорога туди і назад. Річ у тому, що с. Високе, як і довколишні села, розташовані далеко від міста, а траса М-14 перебуває в стадії ремонту. Тож щодня вчителі ризикують запізнитися на урок, простоюючи в заторі. Довозить і забирає вчителів маршрутка. Але щоб не запізнитися на уроки, доводиться встигати на перший рейс о 6-ій ранку.
- Я дуже люблю працювати вчителем, - каже Григорій Миколайович. – Сподіваюся, що і мої діти переймуться особливою повагою до цієї професії і підуть моєю стежкою.
Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews
Фото з архіву Григорія Семикопенко
