Коли нам говорять про школу та вчителів, ми звичайно уявляємо купу дітлахів та тих, хто їх навчає. Загалом жінок, адже ця професія асоціюється у нас саме із жінками. Чоловіка-вчителя ми згадуємо як викладача праці чи фізичної культури, іноді – фізики. Але як у Конституції України вказано, що виховувати дитину з рівними правами можуть як батько, так і матір, так і у вчителюванні – класним та поважним вчителем може бути чоловік. Про такого вчителя ми і розповімо.
Навчати дітей в звичайній сільській школі стало призначенням і сенсом життя Сергія Івановича Туманова, вчителя англійської мови у КЗ "Високівський заклад загальної середньої освіти" Семенівської громади Мелітопольського району. Зараз Сергій Іванович обіймає посаду директора цієї установи освіти.
Сергій Іванович Туманов керуе Високівським закладом загальної середньої освіти
За покликанням душі
Сергій Іванович народився у 1968 році у Мелітополі. Як згадує, з дитинства у нього були здібності до вивчення іноземних мов.
- У 1975 році я пішов до першого класу мелітопольської школи № 23, - згадує Сергій Іванович. – До цього я ходив до репетитора з англійської мови, з’явилися в мене здібності до іноземних мов. Якраз цього року, коли я пішов до школи, у 23-й школі відкрився експериментальний клас з поглибленим вивченням англійської мови, де діти вивчали англійську не з 4-го чи 5-го класу, а з першого. Закінчив спец клас у 1985 році.
І тут теж відбулося співпадіння – саме у цьому році у Мелітопольському державному педагогічному інституті (зараз університеті) відкрили експериментальний факультет: вчитель англійської мови та географії. Але закінчити навчання у вузі вдалося не одразу.
Три роки у морфлоті
Закінчивши перший курс МГПІ, Сергій Туманов потрапив на флот:
- Якраз у 1986 році вийшов наказ, за яким з вузів брали студентів на службу в Збройних силах. Я теж опинився у цьому списку. Потрапив до морфлоту. Відслужив три роки і повернувся до Мелітополя. Звісно, мої однокурсники вже закінчували навчання, тому прийшлося вчитися з іншим, молодшим курсом.
З міста переїхав до села
Вже на третьому курсі Сергій Іванович разом з дружиною переїхали з Мелітополя до села Високе Мелітопольського району. Як розповідає вчитель, йому запропонували роботу у цій сільській школі. Він і погодився. Спочатку було нелегко, адже звик жити у місті. Чоловіків у школі завжди не вистачає, тому жінки-колеги приділяли багато уваги молодому спеціалісту, давали поради і прислухалися самі.
- Переїхали до села ми за сімейними обставинами, - каже Сергій Туманов. – Але я ніколи про це не жалкував. Ніколи і бажання не виникало змінити місце роботи. Друзі дивувалися – як це, містянин і до села переїхав? А ми якось звикли, прижилися тут. Дружина працює завідувачкою сімейної амбулаторії, тут, у Високому. Навіть не думали кудись переїхати чи повернутися до міста.
Завжди в діалозі з вихованцями
Вчитель сільської школи, каже Сергій Іванович, дуже поважна професія. Буває, йдеш селом, і кожен з тобою привітається, кожен посміхається. Складних ситуацій майже не виникає, а непорозуміння намагаються вирішити діалогом – з вчителями, дітьми та батьками.
- Знаєте, сільські діти відрізняються від міських школярів. Вони більш відкриті до всього нового, щиро раді тебе бачити та готові слухати і вчитися. З ними простіше знайти спільну мову. Раніше простіше було – можна було і пожурити школярів, що провинилися. І ніхто не бігав скаржитися батькам. Зараз в нас, вчителів, таких повноважень немає – навіть голос підвищити не можемо, бо ми повинні бути толерантними.
Зараз Сергій Іванович керує Високівським навчальним закладом. Особливо цієї посади не прагнув, все, як і раніше, вирішив випадок.
- Колишній директор Магомєдов виходив на пенсію. А в них за мусульманськими традиціями (він з Дагестана був) старші родичі повинні доживати свій вік разом з дітьми та онуками. От він мені і запропонував очолити школу. А я і погодився. Подумав: «Не вдасться, піду з поста, буду просто вчителювати». Вдалося, - сміється Сергій Іванович.
Династію не створив
Як розповів Сергій Туманов, в них з жінкою одна дочка. Але вчителем вона не стала – закінчила економічний факультет. Зараз живе і працює у Чехії. Онуки вже там до школи пішли. Саме це віддає смутком в серці вчителя, адже своїх нащадків вони з дружиною бачать, на жаль, рідко. Тому усю невитрачену любов Сергій Іванович намагається віддати своїм учням.
Фото із архіва Високівського НЗ загальної середньої освіти
