Сьомого вересня біля пам’ятника Богдану Хмельницькому пройшло відкриття нового пластового року.
- Ми збираємося на сходини кожного тижня, - розповідає станичний, голова пластової старшини Іван Нікольський. - Це спілкування, повчання, навчання, ігри, розваги і т.д. Ці збори влітку припиняються, бо всі роз’їжджаються по таборах, по мандрівках. То ми закриваємо і відкриваємо рік.
- Це в вас наче 1 вересня в школі?
- Не зовсім так, - доповнює заступник станичного Анна Нікольська. - Канікул в «Пласті» не буває. У нас є таборове літо. Ми в цей час всі роз’їжджаємося, мандруємо, а восени зустрічаємось і раз на тиждень збираємось. Але ми тим не обмежуємось: виїзжаємо на вєліках за місто милуватись краєвидами, проводимо свої акції та долучаємось до місцевих. Навіть взимку ходимо в походи. Тобто загартовуємо дітей — і їхній дух, і тіло.
Священники благословили пластунів
- А де були цього року?
- За цей рік встигли побувати на вишколах, екскурсіях та святах в Запоріжжі, Рівному, Київі, Львові, Кривому Розі, Харкові, Нікополі, Полтаві в Кременчуку були в пластовому міжокружному юнацькому таборі "Еволюція". Ми поки що не проводимо табори, бо в нас мало співробітників. Ми дуже потребуємо у волонтерах, бо це безоплатно, лише на ентузіазмі.
- Скільки зараз в Мелітополі пластунів?
- Дітей близько 50, дорослих — 6.
- Я бачила на фестивалі (фестиваль “З країни в Україну”, який пройшов 10 серпня в Мелітополі — прим. авт.) ваші пластуни збирали гроші на намети. Успішно?
- Зібрали трохи більше тисячі гривень. Це поки що мало, але... Ми печемо печиво, робимо майстерки різні. То ми продавали на площі мохіто, як всі скаути. Діти мають свій заробіток, і вони навчаються цьому вже з дитинства. Вони дивляться, як воно тяжко дається, і тоді більше цінують батьківські гроші. Ми зараз збираємо все по копієчкам. Юнаки все нотують. У нас є діловоди з дітей, скарбник, бухгалтер. Тобто вони самі контролюють ті гроші. У нас є гурткова, яка пильнує за порядком. Є господар, який дивиться, чи закінчилось у нас печиво, чи треба закупити. Він іде до скарбника, просить гроші. Якщо гроші є — вона йому дає. Якщо грошей немає, то і печива в нас немає.
- А взагалі що ви робите протягом року?
- Дехто вважає, що «Пласт» - це щось по типу школи, де навчаються. Основна ідея «Пласту» - це не просто навчати дітей, а спонукати їх навчатися самих. Саморозвиток — це ключова ідея «Пласту». Щоб діти не просто розвивалися і щось вивчали, а самі хотіли це робити. Тому ми так будуємо зайняття, щоб вони самі хотіли щось робити. Чому вони самі робили те мохіто, бо зрозуміли, навіщо. Ми намокли в поході, а в нас немає накриття. От ми і збираємо зараз на те накриття. Ми їм робили невеличке заблукання в лісі, щоб вони зрозуміли, навіщо їм орієнтування по зірках і так далі. Здійснювати контроль, але...
- Наскільки я пам’ятаю з історії, «Пласт» організовувався перед Першою Світовою війною з нахилом у фізкультурну, військову підготовку. Як з цим зараз?
- Все це теж є, але ми трохи пом’якшили умови. Є і військове виховання, але більше патріотичне, цивільне виховання. Ми робимо постійно зайняття з першої медичної допомоги, їздили вже кілька разів з Нацкорпусом — вчилися повзати під мінами (уявно, звісно), розбирати-збирати автомат, дивитися зброю. В мене донька збирає автомат краще за мене.
- А щодо фінансування? Вам же ж треба гроші, щоб їздити, форму шити. Взагалі, де ви збираєтесь?
- Свого приміщення ми не маємо. Ми називаємо це пластова домівка. Зараз у нас вона в греко-католицькій церкві. Отець Петро — наш капелан, і він дозволив нам там збиратись. І восьма школа також дуже радо нас вітає в себе. Ми все купуємо за свій рахунок, робимо свої вкладки. Є деяке фінансування — в Києві є «пластова» старшина, яка інколи допомагає в деяких великих заходах. Наприклад, ми їздили на «пластовий» фестиваль на Рівненщині Джемборі-2019, і нам профінансували майже всю дорогу. Тобто нам вийшло набагато дешевше. Ми до Львова їздили за свій кошт навчатись.
- І все літо ви також їздили за свій кошт?
- Так.
- Казали, наче до президента звертався «Пласт» по фінансування?
- Так, був нещодавно законопроект. Його навіть прийняла Верховна Рада, але президент його поки що заветував. Наскільки я знаю, через те, що в Україні є ще скаутські організації. Вони набагато менші, але вони повинні також бути враховані в цьому законопроекті, бо інакше це дискримінація. Тобто його допрацюють, і може потім...
- Будуть виділятись гроші?
- Так. Попередня влада підтримувала пластову діяльність навіть без законопроектів, за останній рік створено два пластові центри в Київі та в Рівному. Тепер дуже розраховуємо на визнання організації теперішнею владою.
- А які ще є проблеми у «Пласта» в Мелітополі?
- Відсутність волонтерів. Також «Пласт» - це національна організація, тож мова спілкування українська. Для нашого регіона поки що це є проблемкою - перехід на українську мову. Але дітки намагаються спілкуватись на наших зборах, і то непогано виходить! Вчимо і самі, вдосконалюємось! Коли приїзжаємо на пластові заходи , то наші діти самі переходять на українську, хоча повсякденно говорять одиниці.
- До речі, деякі вважають, що «Пласт» - то виключно дитяча організація, - уточнює Іван,- але я сам входжу в «Пласт», хоч і маю особливий статус сеньйора.
- То можна приходити?
- Так, можна хоч до 100 років. Проводяться і табори для дорослих. У нас є сторінка в інтернеті, група в Фейсбуці. Там можна подивитися всі новини. На Різдво плануємо проводити акцію «Вогонь мира». Стало традицією, що саме пластуни з Віфлієму привозять Вогонь Миру в Україну та розносять його на передодні Різдва по сиротинцях, лікарнях, церквах, у зону бойових дій та просто всім бажаючим принести до себе свічечку з Благодатним Вогнем на святковий Різдв'яний стіл . Зберегаючі національні традиції, ми запровадили Різдв'яне вертепування в нашому місті, спочатку під керівництвом студентів УКУ (Українського Католицького університету – прим. авт.), а цьогорік вже самі з підтримкою міських відділів.
Тож будемо чекати на наступні заходи від «Пласту».
Фото Юлии Ивановой и организации «Пласт»
