Життя у Мелітополі нині складне навіть для здорової людини. Для тих же, хто потребує кваліфікованої медичної допомоги, воно ускладнене в декілька разів: кожен препарат треба вишукувати у місті або замовляти в Запоріжжі, а лікарі, що залишилися, не можуть робити складних операцій через відсутність обладнання. Такі новини Мелітополя повідомляє Мелітополь.City. Водночас журналісти сайтів The City перевірили, як працюють лікарні в інших областях.
У Мелітополі лікарні працюють, але в складних випадках не допоможуть
У місті працюють усі державні лікарні, зокрема, лікарня інтенсивної медицини та станція швидкої допомоги, так звана «зелене поліклініка». Територіальне медичне об'єднання «Лікарня інтенсивної терапії» залишилося головним медичним закладом для мелітопольців, де працює хірургія, кардіологія та інші відділення. Там роблять більшість звичайних операцій, лікують запальні процеси, грижі, переломи тощо. Також можна записатися на прийом до стоматолога, отримати консультацію вузького спеціаліста та терапевта.
У Мелітополі відкриті й деякі приватні клініки, де консультують вузькі спеціалісти. Серед них – Квалітет, Медиком, Авіценна, Нервомед.
При цьому медичного персоналу в лікарнях стало менше, бо багато лікарів виїхали з міста, коли відкрилися «зелені» коридори. Серед них було багато педіатрів, сімейних лікарів, медсестер.
«За моїми оцінками, поїхало близько половини лікарів. Ті, хто залишився, працюють понаднормово, чергують за трьох-чотирьох своїх колег. Ми усім їм платимо заробітну плату. Ми вдячні нашим лікарям, бо вони надають медичну допомогу не тільки жителям Мелітополя, але й усього регіону, бо в районі лікарні не працюють», – розповідав мер міста Іван Федоров.
Найгострішою проблемою для хворих у Мелітополі є відсутність можливості отримати допомогу в складних медичних випадках. Наприклад, немає дитячого ортопед-травматолога, важко зробити обстеження, зокрема, спеціалізовані дитячі. Загалом у місті можуть лише поставити діагноз, полегшити той чи інший стан, а ось лікуватися порадять їхати в Криму чи Запоріжжі.
«Батьку довелося ставити тимчасовий кардіостимулятор, – розповіла одна з мешканок. – Але лікарі сказали, що йому потрібно ставити постійний. Обладнання для цього в місті немає. Йому сказали їхати в Крим, але ж він не поїде. Таку операцію можна зробити в Запоріжжі, але зараз туди неможливо доїхати через бойові дії».
На проблемі з постачанням ліків наживаються перекупники
Медичних препаратів для складних хворих в аптеках міста також немає. Але люди готові купувати з-під поли, за подвійну чи потрійну ціну. Під замовлення препарати привозять перекупники, продають зі значною націнкою «за ризик». Наприклад, препарат для підтримки гіпертоніків купують за 160 грн, а продають за 350 грн. Звичайне знеболювальне, яке до війни коштувало 20 грн, тепер продають за 50 грн. Також можна звернутися до волонтерів або благодійних фондів, які можуть привезти ліки з підконтрольної території. Крім того, містяни постійно міняються залишками препаратів у популярних групах в месенджерах.
Варто відмітити роботу волонтерів, які попри ризики взяли на себе доставку важливих препаратів. Зокрема, лише їхніми силами здіснюються поставки у місто препаратів для гемодіалізу.
Яка ситуація з роботою лікарень та лікарів в інших областях
У Гадячі на Полтавщині побільшало пацієнтів. Бо регіон понад два місяці приймає переселенців. Молоді мами з інших областей уже народжують там дітей. Але попри відносну віддаленість від лінії фронту місцеві лікарні працюють в умовах воєнного стану.
«Зараз дотримуємося правил двох стін, всі породіллі, вагітні жінки виходять та сідають в коридорі. Ні в якому разі не ігноруємо сигнал повітряної тривоги», – розповідає Марія Гребінченко, завідувачка акушерсько-гінекологічним відділенням.
У Дрогобичі на Львівщині в лікарів від початку війни також додалося роботи. Причин дві – велика кількість переселенців та мобілізація медичних працівників. Були в регіоні й проблеми з виплатою заробітної плати, але нині проблему вирішили.
За словами Володимир Чуба, керівника відділу охорони здоров'я Дрогобицької міськради, довелось застосувати класичний сценарій для розв'язання цієї проблеми — реорганізацію. Наприклад, комунальні неприбуткові підприємства – Дрогобицьку міську лікарню №5 та Дрогобицьку міську стоматологічну поліклініку об'єднали з фінансово спроможним закладом Дрогобицькою міською поліклінікою.
У Гуляйполі на Запоріжжя попри постійні обстріли й далі працюють центр первинної медико-санітарної допомоги та лікарня. Утім, лікарів катастрофічно не вистачає:
«До п’ятниці було двоє лікарів, тепер залишився я один. Я — директор і лікар. Ще залишилися медичні сестри та молодша медична сестра», — відзначив директор Максим Войтюк, Гуляйпільського ЦПМСД.
А от у прифронтовому Торецьку на Донеччині жителям громади радять по можливості консультуватися з лікарями в телефонному режимі. Пацієнтів же зі складними травмами, наприклад, переломами транспортують в Дніпро. Для того залучають санітарну авіацію, – розповів Сергій Халаімов, головний лікар Центральної міської лікарні Торецька.
