Це мелодійне слово "Слівен" почало звучати в Мелітополі порівняно недавно, але вже по-справжньому стало для нашого міста символом дружби та ще багатьох позитивних факторів, пов’язаних з виходом на міжнародні контакти.
В нинішньому розумінні міста-побратими, або споріднені – це міста, між якими встановлюються постійні дружні зв'язки для взаємного ознайомлення з життям, історією та культурою. Співпраця міст полягає в обміні делегаціями, художніми та спортивними колективами, виставками, літературою, фотоматеріалами про життя міст, а також інформацією про досвід ведення міського господарства.
У наш регіон, в безпосередньому стосунку саме до Мелітополя, вираз «міста-побратими» прийшов у другій половині ХХ століття. В квітні 1966 року за ініціативою французької сторони та рекомендацією тодішнього радянського Комітету з культурних зв’язків із зарубіжними країнами були встановлені контакти між Мелітополем та французьким містом Брів-ла-Гайард. Після підписання протоколу про споріднені міста неодноразово відбувалися обміни офіційними делегаціями. Періодично на певний час зв’язки ніби згасали, а потім знову відновлювалися. В 1977 році одна з вулиць міста Брів-ла-Гайард була названа авеню Мелітополь. Через рік у нашій місцевій пресі з’явилося повідомлення про те, що і в Мелітополі також вулиця носитиме ім’я міста-побратима. Остаточне рішення було прийняте у 1980 році відносно частини бульвару імені 30-річчя Перемоги.
У серпні 2012 року було підписано нову угоду між муніципалітетами міст і розроблений план подальшої співпраці. На жаль, втілитися цим намірам чомусь не вдалося. Як розповіла начальник управління стратегічного розвитку міста Мелітополя Катерина Крюковська, наразі з Брів-ла-Гайардом зв’язок втрачений. Протягом 5 років щороку з Мелітополя в дружнє місто надсилаються листи, запрошення в гості та пропозиції про відновлення співпраці, але відповіді немає. Візит французької делегації 2012 року був останнім. Натомість Мелітополь має нині кількох нових побратимів: муніципалітет Слівен (Болгарія), Борисівський район (Білорусь), Кедайняйський районний муніципалітет (Литва), муніципалітет Горі (Грузія) та Пуховицький район (Білорусь).
З усіма повністю підтримуються контакти, відбувається обмін делегаціями. Мелітополь називають інтеркультурною столицею України, і міська влада всіляко сприяє розвиткові міжнародних партнерських відносин.
- Основні напрямки обміну досвідом між містами-побратимами - це культура, освіта, спорт, - розповідає ззаступник начальника управління стратегічного розвитку Мелітополя Світлана Сєрова. - Добре було б налагодити співпрацю в економічних питаннях, у галузі виробництва, але поки що це не діє.
Серед міст-побратимів першим у цій статті не випадково згаданий Слівен, адже він у нас, можна сказати, завжди на виду. Кожного дня мелітопольці бачать впорядкований зелений куточок відпочинку на вулиці Гетьмана Сагайдачного (колишній Фрунзе) – сквер «Площа Слівен». В ознаменування дружби та побратимських відносин, встановлених між містами в 2012 році (в 2015-му підписаний договір про співпрацю), представники Мелітополя та Слівена висадили кущі троянд. На флагштоках майорять прапори Слівена і Мелітополя.
Представники мелітопольських національних товариств та і всі бажаючі дружно відзначають тут болгарські свята, відтворюють болгарські традиції та легенди.
У самому Слівені також є чудова площа, названа ім’ям нашого міста.
З Болгарією здійснюються в основному культурні зв’язки. Танцюристи з Мелітополя беруть участь у фестивалях в Болгарії. Часто на такі творчі заходи їздить наша славнозвісна «Золушка» - Народний театр танцю. Болгари дуже люблять цей ансамбль і запрошують до себе.
Мелітополь та Слівен реалізують разом кілька соціальних проектів. Є співпраця вузів.
23 вересня 2017 року в рамках святкування 233-ї річниці Мелітополя в місто прибули почесні гості з Болгарії на чолі з головою Народних зборів Дімітром Главчевим. За круглим столом представники міської влади та делегації з Республіки Болгарія обговорили питання більш глибокого вивчення науково-технічного співробітництва в освітній сфері.
Свого часу був відкритий кабінет інтерактивного навчання в МДПУ в рамках співпраці з МЗС Болгарії. Обладнання вартістю 320 тисяч гривень було закуплено за кошти болгарської сторони.
Два роки тому побратимом Мелітополя стало одне з найстаріших міст Грузії - Горі. В травні 2017 року підписано Угоду про побратимство між самоврядуванням Горі та виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради.
Тисячі мелітопольців, напевно, пам’ятають вечірній концерт на святкуванні 233-річчя створення нашого міста, коли ансамбль з міста Горі вразив присутніх запальними танцями, показовими виступами з мечами та майстерністю барабанщиків. І те, що наші захоплені глядачі тричі викликали артистів на біс, і обмін гостей та господарів міста символічними привітаннями: «Слава Україні!» - «Слава Грузії!» свідчать про взаємну щирість у спілкуванні, дають надію на міцність та плідність подальших зв’язків міст-побратимів.
Ще одним напрямком дотичності громад двох дружніх міст є спорт. На змаганнях, які відбуваються в Україні та в Грузії, молодіжні спортивні колективи міряються силами і вправністю з гандболу та баскетболу.
На побратимські зв’язки з Мелітополем вийшли два райони Білорусії: Пуховицький, офіційна угода про співпрацю з яким укладена 26 вересня 2011 року, та Борисівський район з адміністративним центром у місті Борисові (договір підписаний 8 червня 2012 року). За словами Катерини Крюковської, з першим з них контакти поки що відбуваються на рівні листування, святкових привітань тощо, а у співпраці з Борисовим відзначається більша активність. Це місто машинобудівників, де працюють понад 40 підприємств машинобудування, металообробки, приладобудування, а також хімічної, деревообробної, фармацевтичної галузей, виробництво кришталевого посуду, пластмасових виробів та багато іншого.
Почетных гостей из Канады и Беларуси посвятили в амбассадоры Мелитополя
У травні минулого року мелітопольська делегація представників міської влади та бізнесменів відвідала Борисів. Побували на тамтешніх заводах, де робилися пошуки шляхів наведення взаємовигідних «ділових мостів». А в червні білоруси здійснили відповідний візит до Мелітополя і, за їх відгуками, одержали масу позитивних вражень від нашого оригінального фестивалю «ЧерешнЕво».
На увагу в темі побратимства заслуговує тандем: Мелітополь – Кедайняй (Литовська Республіка). Договір про побратимство між містом Мелітополь та Кедайняйським районом був підписаний у 2012 році, і на сьогоднішній день розвиток стосунків підтверджується конкретними справами.
Зокрема, минулого року Кедайняйський центр професійної підготовки та Державний навчальний заклад «Мелітопольське вище професійне училище» уклали безстроковий Договір про співпрацю в галузі освіти. Предметом цього договору є встановлення прямих партнерських контактів між колективами навчальних закладів, вивчення специфіки професійної підготовки молоді в Литві і в Україні, а також розвиток двосторонніх зв’язків з обміну сучасними технологіями навчально-методичної діяльності та кваліфікаційної підготовки студентів. Передбачається здійснення важливих для обох сторін інноваційних освітніх та культурних проектів, сприяння участі педагогів і студентів в організованих партнерами заходах, обмін групами студентів для ознайомлення з історичною та культурною спадщиною литовського і українського народів, міст Кедайняй та Мелітополь.
Цікавим і нестандартним був шлях нинішніх партнерів назустріч один одному. Будучи свого часу мером міста Кедайняй, директор центру Дангірас Качінскас неодноразово приїздив до Мелітополя і був зацікавлений знайти тут ідентичний навчальний заклад для співробітництва. З іншого боку, директор Мелітопольського училища Людмила Кисельова самотужки, різними можливими шляхами також прагнула знайти партнерські зв’язки - для МВПУ. Пошуки наразі не вдавалися, тому Людмила Іванівна звернулася по допомогу до виконкому міської ради. В результаті зустріч відбулася. Цікавою була співбесіда, обмін думками директорів. І виявилося, що для обох сторін - це саме те, що потрібно.
Слід сказати, що після об’єднання трьох професійно-технічних училищ (№10, №37 та №40), утворене таким чином Мелітопольське вище професійне училище стало крупним навчальним закладом – п’ятим за величиною в області і єдиним таким у регіоні.
Зараз тут близько 850 хлопців та дівчат освоюють 13 професій різного профілю: транспортна сфера, машинобудування, легка промисловість, харчова, торгово-кулінарна, побутове обслуговування населення та інші (в цілому училище має ліцензії на 20 спеціальностей). Всі сфери цікаві і затребувані, державне замовлення повністю формується на основі регіонального запиту, отже результат роботи найбільш залежить від того, наскільки педагогічний колектив здатний здійснювати свою основну мету – якісну підготовку кваліфікованих робітників для підприємств міста та нашого краю.
У зв’язку з реформуванням професійно-технічної освіти, Україна бере орієнтир на європейські стандарти. Директора закладу та всіх працівників цікавить: який же він, європейський досвід? Тому й зародилася ідея про співробітництво.
Представители городов-побратимов поздравляют мелитопольцев с Днем города осенью 2018 года
- У деяких колишніх республіках Союзу реформування вже відбулося, - розповідає Людмила Іванівна. - В них зовсім по-іншому організована професійна освіта, причому, не тільки випускників шкіл, а й людей різного віку. З точки зору близькості до європейських стандартів литовські освітяни попереду, і вони відкриті для співпраці. В Україні ж сьогодні працюється нелегко. Досі немає закону про професійно-технічну освіту. Труднощі з практикою студентів (як з робочими місцями, так і з оплатою праці), з працевлаштуванням випускників. Матеріально-технічна база училища не відповідає потребам. Роботодавці вимагають сучасної підготовки, проте самі ніяких вкладень в освіту робити не хочуть. Занадто тривалий і складний процес ліцензування професій.
- Взаємовідносини: держава – навчальний заклад професійної освіти – виробник мають бути урегульовані, - додає заступник директора МВПУ Ірина Кудар. - Ми так чекаємо цей закон, сподіваємося, що він дасть нам якісь нові можливості. У колег, з якими налагоджуємо зв’язки в Литві, уже інше законодавство. Проблеми часом схожі: нестача та відтік робочої сили, набір, так би мовити, із залишків населення, спад виробництва, який впливає і на набір, і на всі показники. Але в них передова система навчання. Зокрема, вони можуть враховувати запит кожної конкретної людини: будь то навчання ввечері чи, наприклад, дві години на день, самостійне вирішення рівня кваліфікації, яку бажає отримати студент, тощо.
Щось змінити в законодавстві чи вирішити якісь інші, не залежні від нас проблеми ми, звичайно, не можемо. Але вивчати і запозичувати досвід колег, які вже багато чого досягли, - маємо обов’язково і робимо це. Крім того, зустріч з представниками литовської делегації безпосередньо в МВПУ показала, що і для них у нашій роботі є немало цікавого й корисного. Тому взаємний обмін методичними розробками та різнобічною інформацією, спілкування телефоном, спостереження за сайтами дають можливість нам більше пізнавати один одного і знаходити точки дотику у співпраці.
- Процес реорганізації навчальних закладів продовжується, - розповідає Людмила Іванівна. - Майбутнє - за центрами професійної освіти, або, як їх називають, центрами професійної досконалості. Професійно-технічна (професійна) освіта майбутнього - це освіта безперервна, впродовж усього життя. Освіта, яка буде гнучкою, влаштовуватиме замовника за змістом і терміном навчання.
Зараз ми готуємо заявку на участь у конкурсному відборі регіонів для реалізації проектів створення центрів професійної досконалості. На область планується два таких центри: запорізьке і мелітопольське училища.
Ми беремо участь у конкурсі на можливість отримати кошти від Євросоюзу для побудови центру досконалості у машинобудівній галузі.
І, звичайно ж, хочеться взяти все прийнятне для нас, що є кращого у колег з Литви. Підготовка незайнятого населення, інтеграція професій, індивідуальне і дистанційне навчання (у них це дуже розвинуто). Вони працюють цілодобово, що дуже важливо. І нам би таке впроваджувати.
Ще багато про що можна говорити. Дружбу ми підтримуємо. Сподіваємось цього року відвідати наших зарубіжних партнерів з міста-побратима. Після поїздки обов’язково відзвітуємо, поділимося враженнями. Слід сказати, що все це стає можливим завдяки тому, що Мелітополь (це скрізь відзначають) іде на крок попереду. Націленість на те, щоб був вихід на ринок, на міжнародне співробітництво.
Побратимство переростає в професійне партнерство, ділові зв’язки... Наше завдання, - підсумовує Людмила Іванівна, - дати можливість молоді побачити нові стандарти і всіляко допомагати у прагненні досягати їх.
Фото umnaja.ru и Ирины Левченко
